Пропонуємо нашим користувачам два вірші про весну - новий вірш із ще неопублікованого Євгена Гуцала та поета кінця XIX – поч. XX ст. Осипа Маковея з рубрики «Вірш дня» - постійної у «Блогах Старого Лева», що пропонує Видавництво Старого Лева. Зіркові автори та нові імена. Болючі теми та легка романтика...
Євген Гуцало
***
В перший місяць весни стань на чистий рушник дороги
і грудьми припади до грудей березневих вітрів.
Подивися, як зірка за дуб зачепилася рогом,
і послухай, як думка заборсалась в копанці слів.
Гуси плещуть крильми в чорну ніч кригоходу,
а в колодязі темряви шерхнуть і в'януть сніги.
Скоро ранок зіпнеться на сині, розбурхані води,
що затоплять городи, забувши свої береги.
Буде плямою сірою зводитись батьківська хата,
і забухає в скроні гаряча і збурена кров.
Щось казатимуть в снах незвичайне дівчата
і спішитимуть в снах по стежках до дібров.
Ще й за яром зведеться до неба долина горбата
і простелить долоню тужаву із жилами борозни.
Перший місяць весни буде в неї зірками кидати —
перший місяць весни.
***
Тихий сон по горах ходить,
за рученьку щастя водить.
І шумлять ліси вже тихше,
сон малі квітки колише.
Спіть, мої дзвіночки сині,
дикі рожі в полонині!
Не шуміть, ліси зелені,
спати йдіть, вітри студені!
Най квіточки сплять здорові,
най їм сняться сни чудові!
Аж на небі зазоріє,
сонце їх, малих, зогріє:
І зогріє, поцілує, і світами помандрує.
Тихий сон по горах ходить.
за рученьку щастя водить.
Джерело:
Комментариев нет:
Отправить комментарий