пятница, 27 февраля 2015 г.

Бібліотека у житті громади



Публічна бібліотека сьогодні - це культурний центр, що забезпечує інформаційні потреби користувачів, організовує їхнє культурне дозвілля. Бібліотека не може існувати, якщо в ній не зацікавлене населення і якщо воно не готове її підтримати.
Сьогодні надзвичайно актуальними є питання:
- Чи розуміє суспільство роль бібліотеки ?
- Чи відповідають вони потребам місцевого населення, вимогам сьогодення?
- Як у непростих сучасних умовах зробити діяльність публічних бібліотек ефективною?
Ставлення влади, взаємозв'язки з громадськістю, соціооточення, інфраструктура, кадровий склад, книжкові зібрання – все це впливає на ролі, які бібліотеки можуть відігравати у своїй спільноті.
Популярність бібліотеки зростає завдяки новим інформаційним технологіям. Користувачі мають можливість попрацювати на комп'ютері, скористатися Інтернетом, відсканувати, віддрукувати документ, а також навчитися азів комп'ютерної грамотності.
Традиційно публічні бібліотеки намагаються "бути всім для всіх", проте кожна  є неповторною.
Та бібліотека перестає виконувати свою функцію, якщо фонд не поповнюється принаймні рік. Це особливо важливо в умовах, коли нині книжка із товару масового вжитку перетворюється на товар, який через високу вартість не кожен може придбати. Але якщо нових книг у бібліотеці немає, то природно, що читач туди не піде. Книги радянських часів вже нікому непотрібні, і за таких умов бібліотеки перетворюються на книгосховища, а не культурні центри. Сучасні люди хочуть сучасної книги. Бідні люди завжди будуть. І владі потрібно розуміти, що вони потребують не лише в холод тепла, в голод юшки, а й книжки у бібліотеці — і це нормально.
У сільській місцевості книгозбірні залишаються єдиним культурно – інформаційними закладами покликаними лобіювати інтереси територіальних громад, але в зв’язку з застарілою матеріально – технічною базою, відсутністю належного опалення в більшості сільських бібліотек філій, незадовільного рівня комплектування фондів існують перешкоди в отриманні бібліотечних послуг.
Громадськість вбачає бібліотеку, як місце, яке об’єднує жителів територіальних громад, як центр суспільного життя, культури, дозвілля ,творчості. Представники місцевих громад вважають, що бібліотека здатна взяти на себе роль провідної установи у вирішенні проблеми подолання інформаційної нерівності.
Бібліотека надає можливість людям спілкуватись в неформальній обстановці , стає куточком для відпочинку, де можна сховатись від тиску технологічного світу.

Сподіваємося, що органи місцевої влади зможуть оцінити важливу роль та здобутки бібліотек Новосанжарської ЦБС , підтримати їх фінансово , передбачивши в планах соціально – економічного і культурного розвитку району:
зміцнення матеріально технічної бази бібліотек;
підвищення рівня комплектування фондів;
сприяння та активну участь в подальшому розвитку бібліотек як головного інформаційного та культурно – просвітницького центру територіальних громад.











 



А чи знаєте Ви? 20 цікавих фактів про Україну!

1. В Україні, в містечку Рахів, в оточенні мальовничих Карпат знаходиться географічний центр Європи.
2. На конкурсі краси мов в Парижі в 1934 році українська мова зайняла третє місце після французької та перської за такими критеріями, як фонетика, лексика, фразеологія, структура речень. А за мелодійністю українська мова зайняла друге місце, після італійської.
3. Станція метро "Арсенальна" у Києві - найглибша в Україні і довгий час була найглибшою в світі вона знаходиться на глибині 105 метрів під землею. Станцію побудували однією із перших, у 1960-ому році, у безпосередній близькості від будівлі парламенту. За деякими даними, у тунелях біля "Арсенальної" є таємні сховища для політичної верхівки.
4. Серед яскравих досягнень українського літакобудування – найбільший в світі літак АН-225 "Мрія", а також найпотужніший літак АН-124 "Руслан". У 2001 році, літак "Мрія", взявши на борт вантаж у 253 тонни, за один політ встановив 124 рекорди.
5. Український "Південмаш" (Дніпропетровськ) виробляє найбільш екологічні ракетоносії у світі. За їх допомогою у космос відправляють комерційні вантажі у рамках міжнародного проекту "Морський старт".
6. Автор першої в світі Конституції - українець Пилип Орлик. 5 квітня 1710 його обрали гетьманом запорізького війська. У цей же день він оголосив «Конституцію прав і свобод війська Запорізького». У США Конституцію прийняли в 1787 г, у Франції та Польщі тільки в 1791 році.
7. Протяжність найдовшого тролейбусного маршруту в світі складає 86 кілометрів, а проходить він у Криму між Сімферополем та Ялтою.
8. Українська пустеля Олешківські піски є найбільшою в Європі.
9. Пам’ятники відомому українському поетові Тарасу Шевченку встановлені в 1200 місцях по всьому світові.
10. Найдавніша відома ученим мапа, а також найстародавніше поселення Homo Sapiens знайдені в Україні: у с. Межиріччя Рівненської області. Їм близько 14,5-15 тис. років. Мапу вибито на кістці мамонта.
11. Найдовша печера України носить назву «Оптимістична» і знаходиться на Поділлі. Це гіпсова печера на глибині 20 м протяжністю 216 км. Найдовша гіпсова печера у світі і друга за протяжністю взагалі, вона поступається лише Мамонтовій печері в США.
12. На території України зосереджено 1/4 всіх запасів чорнозему на планеті. Чорноземні грунти при правильній обробці дають найбільшу кількість врожаю. Під час Другої Світової війни німецькі солдати навіть вивозили чорнозем на поїздах.
13. Український духовий інструмент трембіта — найдовший духовий музичний інструмент у світі.
14. В Україні - найбільший запас марганцевої руди у світі, 2,3 мільярди тон і близько 11% від усіх покладів планети. Ще у нас немало залізної руди - 7% світового запасу.
15. Населення України відноситься до найбільш освіченого. Кількість людей з вищою освітою на душу населення вища, ніж середньоєвропейський рівень. Україна займає 4 місце в світі за кількістю громадян з вищою освітою.
16. Найстарішим деревом в Україні вважається 1300-річний дуб в урочищі Юзефін Рівненської області.
17. Найкоротша головна вулиця серед усіх столиць світу, але в той же час одна з найширших і найгарніших – Хрещатик у Києві. Її довжина всього 1225 м.
18. Перший рамковий вулик винайдено в Україні у 1814 р. Петром Прокоповичем. Україна в останні роки впевнено зберігає місце в трійці світових лідерів з виробництва меду. Випереджаючи країни Європи за обсягами виробництва меду в кілька разів, Україна є одночасно першою в світі з виробництва меду на душу населення (1,5 кг).
19. Найдавніша з книг, надрукована на території України кириличним шрифтом, - це "Апостол", виданий 15 лютого 1574 року у Львові Іваном Федоровим.

20. Найдавніший міст в Україні – Генуезький. Розташований він у Феодосії, функціонує ще й нині, хоча збудували його генуезці ще в XIII столітті. Дещо молодшим від нього є “Турецький міст” над рікою Смотрич біля фортеці у Кам’янці-Подільському, його було зведено у XVI столітті.

среда, 25 февраля 2015 г.

Родина Лесі Українки




25 лютого виповнюється 144 роки від дня народження Лесі Українки (Косач).  Звідки її коріння, її рід?
Петро Антонович Косач   — український юрист, громадський діяч, освітянин. Батько Лесі Українки та Михайла, Ольги, Оксани, Миколи, Ізидори Косачів, чоловік Олени Пчілки. Оле́на Пчі́лка (псевдонім Ольги Петрівни Косач  — українська письменниця, драматург, публіцистка, громадська і культурна діячка, перекладачка, етнограф, член-кореспондент Всеукраїнської академії наук (1925); мати Лесі Українки, сестра Михайла Драгоманова.
   Кого лишень не було серед Лесиних пращурів — і в роду Косачів (батькова гілка), і в роду Драгоманових (гілка матері)! Декабрист-юнкер та балканський (боснійський) владоможний герцог, польський шляхтич та доволі успішні представники козацької старшини, перекладач (емігрант з Греції) при Війську Запорозькому за часів Богдана Хмельницького та «успішні», хазяйновиті поміщики на українських землях... Не було в цих родинах лише рабів!
      Всі дослідники (а про історію цієї родини писали Юрій Косач та Ольга Косач-Кривинюк, О. Лазаревський та М. Мороз, у ближчі до нас часи — А. Костенко та М. Кармазіна) погоджуються з тим, що ця родина, історія якої сягає глибини століть, має коріння в Герцеговині на Балканах; там ще в ХІV ст. жили люди з прізвищем Косач. Сімейна легенда зберегла вельми цікаві факти, які, варто підкреслити, ніхто з дослідників не заперечив, що колискою роду Лесі Українки по лінії батька вважається Боснія. У ХV столітті Косачі належали до шляхетської еліти. Титул герцога першим в 1444 році отримав Стефан Косач, засновник Герцоговини. Воєнні лихоліття та політичні інтриги змусили нащадків Косачів мандрувати з країни в країну, згадки про них знаходили в Римі, в Польші та інших країнах. У кінці ХVІІ століття польський шляхтич Петро Косач продовжив свою кар'єру на українській землі. Його слідами пішли сини та внуки, що перебували на службі в українських гетьманів.
             По лінії матері Леся Українка належить до роду Драгоманових. Його коріння, вважає Ольга Косач-Кривинюк, яка першою почала систематизувати сімейні перекази, ведуть в Грецію. Відтак стає зрозумілим, чому Леся Українка писала з Ялти молодшому брату в травні 1898 року: "Я не сподівалась, що тобі, Микосю, найлегша буде грецька мова, - об неї багато гімназистів зуби ламають. Таки видно, що ми з тобою еллінського роду Як звісно, слово «драгоман» і в нашій мові здавен мало значення назви загальної, а не імені власного; слово це по своєму первісному змісту означає — перекладач; можливо, що означало воно взагалі назву якогось урядовця при чужоземній державі; а як і український уряд мав різні взаємини з урядами чужоземними, то й при уряді гетьманському були драгомани — перекладачі або й взагалі люди, причетні до якоїсь місії, посольства... урядовці для справ дипломатичних. За яким часом назва ця могла стати й іменем власним, як сталося з прізвищем роду драгоманівського, на зразок Коваль, Коваленко, Ковальчук, Кобзар, Кобзаренко і т. ін...»
       Ольга Косач-Кривинюк стверджує, що в ХVІІ столітті предок Драгоманових служив у гетьмана Богдана Хмельницького драгоманом, тобто тлумачем, перекладачем дипломатичної служби. У ХVІІІ столітті Драгоманови ще підписувались грецькими буквами, тоді ж вони появилися в місті Гадячі. Лесин прапрадід, Стефан Драгоман, «значковий товариш» 1756 року, «яко человек зауный и достойный», був обраний переяславським старшиною (між іншим він ще писав своє ім’я та прізвище грецькими літерами), а невдовзі, за запрошенням тодішнього гетьмана Кирила Розумовського, переїхав у Гадяч на Полтавщині, де одружився на доньці козацького урядовця, військового обозного Колодяжинського.  Драгоманови успадкували від Колодяжинських земельний маєток та обширну садибу при селі Будищі Монастирські. Оці землі й стали, власне, «сімейним гніздом» Драгоманових на довгі десятиліття. У житті Лариси Косач це гніздо теж залишить непроминальний слід. Молодші діти Якима Драгоманова, Яків (1801 р. народження) та Петро (Лесин дід по матері, на рік молодший за Якова) поїхали до Петербурга, вчитися, а потім — служити. Петро вирішив стати юристом, а Яків — військовим. Яків Драгоманов був постаттю непересічною, належав до декабристського руху (до «Товариства об’єднаних слов’ян»), був ув’язнений у Петропавлівській фортеці, а потім — засланий на Північ, до Староінгерманландського полку.



Джерела:
 Міщенко Л. Леся Українка. —К., 1986.
 Жулинський М. Драматична доля драматичної поеми (про «Бояриню» Лесі Українки) //Прапор.— 1989,— № 9.
  Борисюк Т. «Лісова пісня» Лесі Українки і «Затоплений дзвін» Гергарта
 Гауптмана//Слово і час— 1990.— № 3.
 Криловець А. Сім струн я торкаю (Із секретів поетичної творчості Лесі Українки) //Дивослово.— 1995.—№ 7.
Забужко О. Notre Dame d'Ukraine: Українка в конфлікті міфологій. — К. 2007
Агеєва В. Поетеса зламу тисячоліть. Творчість Лесі Українки в постмодерній інтерпретації. — К.,2001