Вдягла весна мережану сорочку,
Умившись і звільнившись від турбот,
І підіймає волошкові очі
До вищих, до церковних позолот.
Умившись і звільнившись від турбот,
І підіймає волошкові очі
До вищих, до церковних позолот.
Великдень всіх нас на гостини просить,
Малює сонце полотно небес,
І крашанку, як усмішку підносить,
Христос воскрес!
Воістину воскрес!
І дзвони засріблилися завзяті,
І ніби покотилось між людьми:
Христос воскрес!
Комментариев нет:
Отправить комментарий