Традиційні українські промисли

У невичерпній скарбниці духовної культури українського народу є особлива, винятково важлива її частина — вишивка – духовний символ українського народу, рідного краю, батьківської оселі, тепла материнських рук.

Колись за кількістю і красою вишитих рушників, сорочок, які дівчина готувала до свого весілля, судили про її працелюбність. Уміння серцем відчувати навколишню красу й відтворювати її в узорах кожна дівчина змалечку вчилася у своєї матері, бабусі.

Вишивка в Україні – світ краси і фантазії. У вишивці яскраво розкрилася душа народу, його прагнення до прекрасного, почуття ритму.

Розглядаючи орнаменти вишивки, відчувається гармонія кольорів, у лініях узору вгадується якийсь глибинний зміст.

Вишивка — один з масових і найбільш улюблених видів народного мистецтва. Вона є складовою частиною народного костюма,активно використовується в сучасному одязі, надаючи йому своєрідності і неповторності. Вишиті вироби органічно увійшли до побуту людей, прикрасили сучасний інтер'єр.

Є майстрині, які вміють вишивати, а є ті, хто вишивкою живе. До останніх належить вишивальниця, за професією бібліотекар, Науменко Наталія. Жінка не просто добре володіє технікою вишивки хрестиком та гладдю, своїми роботами вона прикрашає власне життя та життя своїх близьких. Душа відпочиває від споглядання довершених робіт майстрині. Серед них – рушники, сорочки, серветки, краватки, тощо.

Пані Наталя не тільки гарно вишиває, але й задоволенням ділиться своїм вмінням. Неодноразово проводила майстер – класи по вишивці в бібліотеці, а сьогодні на запрошення територіального центру провела майстер – клас і для знаних майстринь, роботами яких прикрашений зал цього центру. Вона розповіла в які дні краще розпочинати вишивати одяг, показала зразки власноруч прикрашених виробів, ознайомила з ідеями сучасних майстрів в оздобленні маленьких дрібничок які прикрашають наш сучасний побут, одяг, надаючи йому своєрідності, неповторності.

Всіх без винятку захопила ідея прикрашання декоративних писанок, яку продемонструвала майстриня, адже захід проводився напередодні Великодня.

ПИСАНКИ

Ввечері матуся нас чарує,

Писанки на виставку малює.

Віск черпає пищиком із блюдця,

Очі мами лагідно сміються.

Очі мами світяться у ласці:

Квітоньки на писанці зірчасті,

А на другій — півники та бджоли,

Ми таких не бачили ніколи.

А на третій писанці — зірниці,

Ще й під ними золоті жар-птиці.

На четвертій — олені та сарни,

А на п'ятій — рушничок прегарний.

Ввечері матуся нас чарує,

Писанки на виставку малює.

Дивиться і тішиться матуся:

Я у неї малювати вчуся.

С. Жупанин