Кустолівська сільська бібліотека філіал
Мета: Розвинути пізнавальні й творчі здібності учнів;
збагатити їх знання про культуру, побут, звичаї, традиції, обряди українського
народу. Обладнання: вишивані рушники,
скатертини, виставка книг «Нетлінне диво рукотворне».
1-
й ведучий. Вигаптуй на неборайдугу-доріжку,
Простели до сонця вишиту маніжку,
Щоб по тій доріжці з лебедями-снами Плавали до щастя білими
човнами.
В.Симоненко
2-
й ведучий. З далекого минулого прийшло
до нас рукоділля - рук діло: шита, плетіння, в'язання, вишивання, різьблення
тощо. І виникло воно з любові до рідної землі і батьківської оселі, зі
спілкування з навколишнім світом та з потреби не тільки бачити красу, а й
творити її власними руками.
1-
й ведучий. То ж нехай хвилини, проведені в спілкуванні з найдавнішим
видом народного мистецтва - вишивкою, будуть приємними для всіх вас.
1-
й ведучий. Вишивання як вид мистецтва
існує з незапам'ятних часів. Про вишивку згадується в Біблії та «Іліаді» Гомера. Нею, за свідченнями Геродота, був
прикрашений одяг скіфів. Арабський мандрівник X ст.н.е. у своїх розповідях
свідчить, що руси теж носили вишитий одяг.
2-
й ведучий. Вишиванням споконвіку
займалися жінки. Це чудово робила Прекрасна Олена, винуватиця Троянської війни.
Дар вишивання греки пов'язували з ім'ям мудрої богині Афіни. У середні віки
вишивка стає улюбленим заняттям королев і принцес, придворних дам і монахинь.
Жаданою і дорогою гостею була вишивка також і в селянській хаті. Ще «Домострой»
радив жінкам займатися вишиванням, вважаючи, що це позитивно впливає на їхній
характер, виховуючи такі риси, як терпіння, вправність, майстерність, художній
смак. Але ще в більшій мірі цей вид рукоділля відтворює душу і характер жінки,
бо у вишивку вона вкладає свої почуття та мрії, щоб принести радість собі та
людям.
1- й хлопець. У нас сьогодні наче вечорниці:
Милують
око диво -рушники,
Дівочий
спів лунає у світлиці, - Як добре, що є звичаї такі.
2-
й хлопець. Збиратися разом, співати, гуляти,
Про Україну - неньку
розмовляти,
Дізнатись більше про традиції, обряди,
Культуру та історію - ми завжди раді.
1-
й хлопець. Вічна
пісня барв і кольорів!
Неповторна музика натхнення!
Шепіт трав і шелест яворів,
І
дзвінкі турботи сьогодення.
2-
Й хлопець. Хрестиком покладено в рядки,
Поспліталось,
блиснуло веселкою Ніжність материнської руки,
Пісні
гам весільноївеселої.
3-
й хлопець. Дух народу в колір заплете,
Проросте
і піснею, і цвітом,
А
над світом, гляньте, а над світом Українська вишивка цвіте!
1-
й ведучий. Довгими осінніми вечорами
шили українські дівчата сорочки та рушники, наспівували:
Маруся
косульку шила...
По
ошиванці - лебедоньками,
А
по руках - пташеньками...
2-
й ведучий. Вишите полотно зберегло і
принесло до нас тепло натруджених рук, естетичне бачення світу. Не старіють, не
втрачають придатності давні узори.
1-
й ведучий. Стародавній обряд ніколи не містив у собі жодної зайвої
лінії, кожна рисочка мала своє певне значення. Час - не володар над художнім
образом вишивки, хоча кожне з поколінь вишивальниць вносить в орнаментику своє
світосприймання. Орнаментовані вишивками рушники, підзори, наволочки оживляли
інтер'єр традиційного народного житла, входили до складу фольклорно-естетичного
контексту селянського побуту; прикрашений вишивкою одяг був органічним
компонентом святково- обрядових дійств.
1-
а дівчина. Хто з вас не бачив
вишиваного рушника? Мабуть, немає таких. Адже рушник здавна слугував не лише
окрасою світлиці. Без нього ніде не обходилося, він завжди був під рукою, тому
й назву свою дістав від слова «рука» - ручник, тобто рушник.
2-
а дівчина. З давніх-давен у чарівну
силу рушника вірили, як у доброго чудодія, що вбереже від всякого лиха. Сила
рушника - у візерунках, вишитих на ньому; рушники можна читати так, як читають
книги. Треба лише розумітись на орнаментах.
3-
а дівчина. А ще я чула, кажуть, коли
людина, котра вишиває рушник, має думки й бажання чисті, добрі, радісні, то і
рушник матиме чарівну силу.
1-
а дівчина. Мистецтво вишивання дуже
давнє. З покоління в покоління передавалося воно від однієї майстрині до іншої.
Про існування його на території сучасних українських земель у давні часи
свідчать стародавні історики, зокрема Г еро дот, та різні матеріали
археологічних розкопок.
2-
а ведуча. Вишивані сорочки, рушники,
хустки існували і в період Київської Русі. До нас дійшли відомості про
запровадження княгинею Анною Мономахівною навчання вишивальному
мистецтву в монастирських школах.
Народна
вишивка XV - XVII ст. мала велике поширення, і переважали в ній візерунки
геометричного малюнку. Рослинна ж орнаментика набула розвитку тільки в XVII -
XVIII ст.
Бібліотекар. А зараз секретами вишивки, технікою цього мистецтва з нами
поділиться шановна гостя, вишивальниця...
1-
а дівчина. Ми щиро вдячні вам за те,
що ви прийшли сьогодні до нас, розповіли багато цікавого.
2-
а дівчина. Рушник! Як багато
говорить нам це слово. Скільки зворушливих спогадів пов'язано з ним. На вишиті
рушники приймала повитуха немовля.
На
заручинах, коли дівчина погоджувалася вийти заміж, вона перев’язувала рушниками
сватів. І в день весілля ставали наречені на вишитий рушник.
(Звучить
мелодія української народної пісні «В саду гуляла, квіти збирала).
1-й
хлопець. 11а щастя-долю давала мати синові
рушник, коли виряджала в далеку дорогу. А кохана дівчина дарувала милому шиту
шовками хустину, щоб на чужині не забув її.
1-а дівчина. (Із вишитою хустиною в руках).
Як я проводжала милого із дому, - Не забудь в поході та
вертайсь живим;
І поїхав милий з-під вогню і грому,
Хусточка червона розцвіла за ним.
Хусточку червону я подарувала.
Вишиту барвінком у тривожні дні.
Як я дожидала, як я виглядапа,
Може, прийде звістка радісна мені.
Тільки десь надвечір, під липневу зливу,
Buuuvia за ворота - кінь в полях біжить,
Обірвавши повід, розметавши гриву.
Хусточка червона на сідлі лежить.
А.
Малишко
1-й хлопець. І таке призначення мали вишиванки. Бо як не повертався козак
із поля бою живим, то накривали сідло його коня вишиваною хустиною, а хрест на
могилі перев'язували вишитим рушником.
1-
а дівчина. Перше
дихання немовляти На свіжобілш полотні Блакитним шовком вишиває мати,
Мов першу стежку у житті.
І пишно розквіта на цій стежині,
Як матері благословення на добро,
Народне дерево - червоная калина,
Щоб щастя цей рушник не обійшло.
1-
й ведучий. Часто у вишивці
використовувалися рослинні мотиви - дубове лисгя, виноградне гроно, калина,
птахи га ін.
2-
а дівчина. Калина - дерево нашого
українського роду. Це символ крові та невмирущого роду.
3-
а дівчина. А калина в парі з дубом -
поєднання сили і краси, але сили незвичайної, краси невмирущої.
4-
а дівчина. Символіка винограду
розкриває нам радість і красу створення сім'ї, сад-виноград - це життєва нива,
на якій чоловік - сіяч, а жінка ростить і плекає дерево їхнього роду.
1-
а дівчина. Хміль - здавна улюблена в
нашому народі рослина. Візерунки, що нагадують листя хмелю, відносили до
молодіжної символіки, яка несе в собі значення розвитку, молодого буяння та
любові.
2-
а дівчина. Мак мас чарівну силу, яка
захищає від усього зла.
3-
а дівчина.
З квітами на вишивках переплітався і пташиний спів. Птахи - то символи
людських душ. Кожна область України має свої особливості щодо візерунків,
кольорів та символів на рушниках.
4-
а дівчина. Соловей і зозуля
полюбляють дівочі рушники. Цих пташок вишивають на гілці калини.
1-
а дівчина. На весільних рушниках
розсідаються поважні птахи-пави, вони переважно мають над собою Боже
благословення - вінець чи вінок.
2-
а дівчина. Ластівка - вірна
супутниця людської оселі. Вона завжди несе
добру звістку.
3-
а дівчина. Розповіли ми сьогодні
багато. Але не все. Бо неможливо збагнути до кінця душу народу. А в рушникові -
як в пісні чи слові - закладена душа народу, скарбниця якого безмежна.
1-
й хлопець. А ще на прощання хочеться
сказати:
Шануйте, друзі, рушники,
Квітчайте ними свою хату - То обереги
від біди
2-
й хлопець. Шануйте ті, що дана мати.
Готуйте дітям - з чистої роси.
Щоб легше їм в житті здолати Похмурі та скрутні часи.
Бібліотекар. Хай здоров'я ніколи не зраджує вам,
Будьте завжди такі ж ніжні, рідні та милі,
Щоб вам радість, і щастя, й любов Вишиваним цвіли рушником!
(Звучить музика)
Жигаленко О. Куди
ведеш. Чумацький шлях? Книга для читання з українського народознавства. -
Полтава: Полтавський літератор, 1993 Гончар І. Український рушник // Україна.
Наука і культура. - Вин. 22 - К., 1988.-С. 422-429
Дем'янюк Т.Д.
Народознавство в школі: досвід, проблеми, пошуки. - К.: «Київ», 1993
Комментариев нет:
Отправить комментарий