А над світом українська вишивка цвіте

Урок народознавства

Кустолівська сільська бібліотека філіал

Мета: Розвинути пізнавальні й творчі здібності учнів; збагатити їх знання про культуру, побут, звичаї, традиції, обряди українського народу. Обладнання: вишивані рушники, скатертини, виставка книг «Нетлінне диво рукотворне».

1-          й            ведучий. Вигаптуй на неборайдугу-доріжку,

Простели до сонця вишиту маніжку,

Щоб по тій доріжці з лебедями-снами Плавали до щастя білими човнами.

В.Симоненко

2-           й           ведучий. З далекого минулого прийшло до нас рукоділля - рук діло: шита, плетіння, в'язання, вишивання, різьблення тощо. І виникло воно з любові до рідної землі і батьківської оселі, зі спілкування з навколишнім світом та з потреби не тільки бачити красу, а й творити її власними руками.

1-           й ведучий. То ж нехай хвилини, проведені в спілкуванні з найдавнішим видом народного мистецтва - вишивкою, будуть приємними для всіх вас.

1-         й ведучий. Вишивання як вид мистецтва існує з незапам'ятних часів. Про вишивку згадується в Біблії та «Іліаді» Гомера. Нею, за свідченнями Геродота, був прикрашений одяг скіфів. Арабський мандрівник X ст.н.е. у своїх розповідях свідчить, що руси теж носили вишитий одяг.

2-         й ведучий. Вишиванням споконвіку займалися жінки. Це чудово робила Прекрасна Олена, винуватиця Троянської війни. Дар вишивання греки пов'язували з ім'ям мудрої богині Афіни. У середні віки вишивка стає улюбленим заняттям королев і принцес, придворних дам і монахинь. Жаданою і дорогою гостею була вишивка також і в селянській хаті. Ще «Домострой» радив жінкам займатися вишиванням, вважаючи, що це позитивно впливає на їхній характер, виховуючи такі риси, як терпіння, вправність, майстерність, художній смак. Але ще в більшій мірі цей вид рукоділля відтворює душу і характер жінки, бо у вишивку вона вкладає свої почуття та мрії, щоб принести радість собі та людям.

1-       й  хлопець. У нас сьогодні наче вечорниці:

Милують око диво -рушники,

Дівочий спів лунає у світлиці, - Як добре, що є звичаї такі.

2-        й хлопець. Збиратися разом, співати, гуляти,

Про Україну - неньку розмовляти,

Дізнатись більше про традиції, обряди,

Культуру та історію - ми завжди раді.

1-       й хлопець. Вічна пісня барв і кольорів!

Неповторна музика натхнення!

Шепіт трав і шелест яворів,

І дзвінкі турботи сьогодення.

2-        Й хлопець. Хрестиком покладено в рядки,

Поспліталось, блиснуло веселкою Ніжність материнської руки,

Пісні гам весільноївеселої.

3-         й хлопець. Дух народу в колір заплете,

Проросте і піснею, і цвітом,

А над світом, гляньте, а над світом Українська вишивка цвіте!

1-         й ведучий. Довгими осінніми вечорами шили українські дівчата сорочки та рушники, наспівували:

Маруся косульку шила...

По ошиванці - лебедоньками,

А по руках - пташеньками...

2-         й ведучий. Вишите полотно зберегло і принесло до нас тепло натруджених рук, естетичне бачення світу. Не старіють, не втрачають придатності давні узори.

1-         й ведучий. Стародавній обряд ніколи не містив у собі жодної зайвої лінії, кожна рисочка мала своє певне значення. Час - не володар над художнім образом вишивки, хоча кожне з поколінь вишивальниць вносить в орнаментику своє світосприймання. Орнаментовані вишивками рушники, підзори, наволочки оживляли інтер'єр традиційного народного житла, входили до складу фольклорно-естетичного контексту селянського побуту; прикрашений вишивкою одяг був органічним компонентом святково- обрядових дійств.

1-        а  дівчина. Хто з вас не бачив вишиваного рушника? Мабуть, немає таких. Адже рушник здавна слугував не лише окрасою світлиці. Без нього ніде не обходилося, він завжди був під рукою, тому й назву свою дістав від слова «рука» - ручник, тобто рушник.

2-       а  дівчина. З давніх-давен у чарівну силу рушника вірили, як у доброго чудодія, що вбереже від всякого лиха. Сила рушника - у візерунках, вишитих на ньому; рушники можна читати так, як читають книги. Треба лише розумітись на орнаментах.

3-       а  дівчина. А ще я чула, кажуть, коли людина, котра вишиває рушник, має думки й бажання чисті, добрі, радісні, то і рушник матиме чарівну силу.

1-       а  дівчина. Мистецтво вишивання дуже давнє. З покоління в покоління передавалося воно від однієї майстрині до іншої. Про існування його на території сучасних українських земель у давні часи свідчать стародавні історики, зокрема Г еро дот, та різні матеріали археологічних розкопок.

2-        а  ведуча. Вишивані сорочки, рушники, хустки існували і в період Київської Русі. До нас дійшли відомості про запровадження княгинею Анною Мономахівною навчання вишивальному мистецтву в монастирських школах.

Народна вишивка XV - XVII ст. мала велике поширення, і переважали в ній візерунки геометричного малюнку. Рослинна ж орнаментика набула розвитку тільки в XVII - XVIII ст.

Бібліотекар. А зараз секретами вишивки, технікою цього мистецтва з нами поділиться шановна гостя, вишивальниця...

1-       а  дівчина. Ми щиро вдячні вам за те, що ви прийшли сьогодні до нас, розповіли багато цікавого.

2-        а  дівчина. Рушник! Як багато говорить нам це слово. Скільки зворушливих спогадів пов'язано з ним. На вишиті рушники приймала повитуха немовля.

На заручинах, коли дівчина погоджувалася вийти заміж, вона перев’язувала рушниками сватів. І в день весілля ставали наречені на вишитий рушник.

(Звучить мелодія української народної пісні «В саду гуляла, квіти збирала).

1-й хлопець. 11а щастя-долю давала мати синові рушник, коли виряджала в далеку дорогу. А кохана дівчина дарувала милому шиту шовками хустину, щоб на чужині не забув її.

1-а дівчина. (Із вишитою хустиною в руках).

Як я проводжала милого із дому, - Не забудь в поході та вертайсь живим;

І поїхав милий з-під вогню і грому,

Хусточка червона розцвіла за ним.

Хусточку червону я подарувала.

Вишиту барвінком у тривожні дні.

Як я дожидала, як я виглядапа,

Може, прийде звістка радісна мені.

Тільки десь надвечір, під липневу зливу,

Buuuvia за ворота - кінь в полях біжить,

Обірвавши повід, розметавши гриву.

Хусточка червона на сідлі лежить.

А. Малишко

1-й хлопець. І таке призначення мали вишиванки. Бо як не повертався козак із поля бою живим, то накривали сідло його коня вишиваною хустиною, а хрест на могилі перев'язували вишитим рушником.

1-       а дівчина. Перше дихання немовляти На свіжобілш полотні Блакитним шовком вишиває мати,

Мов першу стежку у житті.

І пишно розквіта на цій стежині,

Як матері благословення на добро,

Народне дерево - червоная калина,

Щоб щастя цей рушник не обійшло.

1-         й ведучий. Часто у вишивці використовувалися рослинні мотиви - дубове лисгя, виноградне гроно, калина, птахи га ін.

2-       а  дівчина. Калина - дерево нашого українського роду. Це символ крові та невмирущого роду.

3-        а  дівчина. А калина в парі з дубом - поєднання сили і краси, але сили незвичайної, краси невмирущої.

4-       а  дівчина. Символіка винограду розкриває нам радість і красу створення сім'ї, сад-виноград - це життєва нива, на якій чоловік - сіяч, а жінка ростить і плекає дерево їхнього роду.

1-       а  дівчина. Хміль - здавна улюблена в нашому народі рослина. Візерунки, що нагадують листя хмелю, відносили до молодіжної символіки, яка несе в собі значення розвитку, молодого буяння та любові.

2-       а  дівчина. Мак мас чарівну силу, яка захищає від усього зла.

3-       а  дівчина. З квітами на вишивках переплітався і пташиний спів. Птахи - то символи людських душ. Кожна область України має свої особливості щодо візерунків, кольорів та символів на рушниках.

4-       а  дівчина. Соловей і зозуля полюбляють дівочі рушники. Цих пташок вишивають на гілці калини.

1-       а  дівчина. На весільних рушниках розсідаються поважні птахи-пави, вони переважно мають над собою Боже благословення - вінець чи вінок.

2-       а  дівчина. Ластівка - вірна супутниця людської оселі. Вона завжди несе

добру звістку.

3-        а  дівчина. Розповіли ми сьогодні багато. Але не все. Бо неможливо збагнути до кінця душу народу. А в рушникові - як в пісні чи слові - закладена душа народу, скарбниця якого безмежна.

1-        й  хлопець. А ще на прощання хочеться сказати:

Шануйте, друзі, рушники,

Квітчайте ними свою хату - То обереги від біди

2-        й  хлопець. Шануйте ті, що дана мати.

Готуйте дітям - з чистої роси.

Щоб легше їм в житті здолати Похмурі та скрутні часи.

Бібліотекар. Хай здоров'я ніколи не зраджує вам,

Будьте завжди такі ж ніжні, рідні та милі,

Щоб вам радість, і щастя, й любов Вишиваним цвіли рушником!

(Звучить музика)

Використана література:

Жигаленко О. Куди ведеш. Чумацький шлях? Книга для читання з українського народознавства. - Полтава: Полтавський літератор, 1993 Гончар І. Український рушник // Україна. Наука і культура. - Вин. 22 - К., 1988.-С. 422-429

Дем'янюк Т.Д. Народознавство в школі: досвід, проблеми, пошуки. - К.: «Київ», 1993