Проблема жорстокості та насильства у нашому суспільстві стає дедалі актуальнішою. Це пов'язано з багатьма соціально-економічними і психологічними чинниками, серед яких збільшення кількості неповних сімей, сімей, які опинилися у кризових ситуаціях, відвертої безконтрольної пропаганди агресії і насильства на відео і телеканалах, популяризації жорстокості в засобах масової інформації, вільний доступ до заборонених сайтів мережі Інтернет, потреба підлітків в самоствердженні серед однолітків, прагнення бути самостійними.
Також
поширенню жорстокості щодо дітей сприяє необізнаність батьків або осіб, що
замінюють, із тим, які заходи впливу неприпустимі у взаєминах із дитиною,
нерозуміння того, що не кожне покарання принесе дитині користь.
Негативну роль
відіграє також низький рівень правової культури населення, недостатні знання
законодавчих норм, що охороняють права дитини та гарантують покарання
кривдників.
Сьогодні Україна є учасницею міжнародних договорів
і угод, спрямованих на захист і гарантування прав та інтересів дитини на
досягнення її повного добробуту. Право дітей нашої країни на захист від усіх
форм насильства гарантується 28 і 52 статтями Конституції України, відповідно
до яких ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському, або
такому, що принижує його гідність поводженню чи покаранню. Статті 10 Закону України «Про охорону дитинства»
встановлено, що кожній дитині гарантується право на свободу, особисту
недоторканість та захист гідності. Будь-яке насилля над дитиною та її експлуатація переслідуються законом.
Загальнодержавні
документи:
- Закон України «Про охорону дитинства»;
-Закон України «Про попередження насильства в сім'ї»;
-наказ МОН від 25.12.2006 № 844 «Про вжиття додаткових заходів щодо
профілактики та запобігання жорстокому поводженню з дітьми»;
-наказ МОН від 23.08.2006 № 631 «Про вжиття вичерпних заходів, спрямованих
на дотримання законодавства, щодо захисту прав неповнолітніх»;
Порядок розгляду звернення та повідомлень з приводу
жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення", затверджений
спільним наказом Міністерства освіти і науки України, МВС України, Міністерства
охорони здоров'я України, Державним комітетом України у справах сім'ї та молоді
від 16.01.04 № 5/34/24/11;
Ситуація в соціально-правовій сфері охорони
дитинства в Україні потребує істотних змін, оскільки ще не врегульований чіткий
механізм забезпечення реалізації та контролю за виконанням окремих норм
законодавства про права дитини щодо загального поліпшення становища дітей,
захисту їхніх інтересів, охорони здоров’я, розвитку, навчання, гарантування
дитині збереження власного імені.
Комментариев нет:
Отправить комментарий