пятница, 29 мая 2015 г.

Увага ! Конкурс!




Міністерство культури оголосило конкурс УКРАЇНСЬКИЙ ПАТРІОТИЧНИЙ ПЛАКАТ – 2015.

Прийом робіт як від професійних художників, так і від аматорів та студентів триватиме до 10 вересня 2015 року. Виставка конкурсних робіт буде проводитись з 16 по 25 вересня 2015 року. Підведення підсумків конкурсу – до 25 вересня 2015 року. Умови конкурсу  на сайті Мінкульту:
http://195.78.68.75/mincult/uk/publish/article/416245 -  Міністерство культури - УКРАЇНСЬКИЙ ПАТРІОТИЧНИЙ ПЛАКАТ – 2015

Квіти, весна, книги - бібліотек@



































понедельник, 25 мая 2015 г.

Сьогодні відзначають День Африки

Цей день також називають Днем африканської свободи і присвячують річниці утворення Організації африканської єдності, створеної 30 африканськими лідерами в Аддіс-Абебі 25 травня 1963.

Що ми знаємо про літературну Африку? Українському читачеві навряд чи багато що скажуть такі імена, як Сіпріан Еквенсі, Аму Ата Айдо чи Леопольд Седар Сенгор. Ці письменники для нас такі ж екзотичні й далекі, як і весь африканський континент, де вони народилися. Поки що маловідомою для українського читача лишається і творчість нігерійця Воле Шоїнки. Воле Шоїнка – прозаїк, драматург, поет, публіцист, театральний режисер, кіносценарист, артист кіно і, до того ж, майстер політичної полеміки, котрий першим серед письменників Африки став лауреатом Нобелівської премії. Цей талановитий письменник у своїй творчості зумів поєднати традиції африканської та класичної європейської культур, що особливо яскраво проявилося в його драматургії..
Олуволе Акінванде Бабатунде Шоїнка (таке повне ім’я письменника) народився 1934 року в місті Акеобута в Західній Нігерії (на той час – колонії Великої Британії) в родині директора початкової школи. Його предки належали до західноафриканського племені йоруба, котре традиційно захоплювалося ритуальними танцями й театралізованими дійствами. Легенди і звичаї йоруба мали великий вплив на формування письменника в дитинстві, тоді ж Шоїнка познайомився із західною (в першу чергу – англійською) культурою та християнством.      
     На батьківщині Шоїнка опублікував свій перший роман “Інтерпретатори” (1965), котрий багато в чому автобіографічний. Це зразок інтелектуального твору європейського зразка. Роман фактично позбавлений сюжету, композиційно його скріплюють неформальні розмови між 5 молодими нігерійськими інтелектуалами. Всі вони отримали освіту за кордоном і повернулись додому, щоб допомогти батьківщині у виборі подальшого шляху. Але в цьому їм заважає як плутанина у світогляді, так і тотальна корупція у країні. Як зазначають критики, в “Інтерпретаторах” стиль письменника багато в чому подібний до творчої манери Фолкнера та Джойса..
       1986 року Воле Шоїнка першим серед письменників Африки отримав Нобелівську премію з літератури за “створення театру величезної культурної преспективи та поезії”. Члени Шведської академії зазначили, що в своїх п’єсах письменник “широко і вміло використовує різноманітні сценічні прйоми, перш за все – традиційно африканські: ритуальний танець, маски, пантоміму, ритм, музику, декламацію, прийом театру в театрі. Театр Шоїнки закорінений в африканській культурі й африканському світі, але це надзвичайно освічений драматург, і міфи та традиції для нього – не маскарадні костюми”. В багатьох п’єсах Шоїнки західні елементи мистецьки поєднані з сюжетом та драматургічною технікою, котрі беруть початок у фольклорі та релігії йоруба. Символізм, ретроспекція, вигадлива фабула, – все це працює на створення багатої драматичної структури. Кращі п’єси автора відзначаються гумором і чудовим поетичним стилем, а також іронією та сатирою. Серед найвідоміших п’єс Воле Шоїнки – “Міцна порода”, “Метаморфози Ієроніма”, “Вакханки” “Опера Воньосі” та багато інших, яких налічується більше ніж два десятки. Також у доробку письменника – кілька поетичних збірок, романів та літературно-критичних праць. Вірші Шоїнка пише мовою йоруба, а п’єси і прозу – виключно англійською, оскільки, як говорить автор, “у Нігерії є кілька основних мов, і англійська пов’язує їх між собою”.
        Марно боровшись за людські права та свободу у своїй країні, Воле Шоїнка, на жаль, так і не зміг лишитися в Нігерії. Після скасування демократичних виборів 1993 року та захоплення влади військовим диктатором він 1994 року письменник емігрував із країни, через що його звинуватили в державній зраді. Але, незважаючи на складні стосунки з батьківщиною, Шоїнка отримав міжнародне визнання, він широко відомий у західному світі. Читача приваблюють перш за все гуманістичні ідеали письменника – протест проти насильства, котре виражається в конкретних політичних формах: расизму, колоніалізму, тоталітаризму, цензури, “негрофілії”.
На жаль, українському читачеві твори Воле Шоїнки знайти не так і просто: хіба що в російському перекладі, останній із яких – 1998 року.
  

Рема Раджі -  нігерійський поет, науковець і культурний менеджер (справжнє ім’я – Адеремі Раджі-Оєлада) Ремі Раджі написав книги “Врожай сміху” (1997), “Павутиння пам’яті” (2001), “Пісні на борту Шаттл Америка: поетичний гід – тур” (2003), “Пісня кохання моїй забутій землі” (2005) та “Зберіть мою кров співучі ріки” (2009). Твори поета перекладено французькою, німецькою, каталонською, шведською, українською та латвійською. Зараз Раджі викладає літературу і креативне письмо на кафедрі англійської мови в Університеті Ібадана, Нігерія. вперше видав збірку поем у 1997 році.“Я пишу те, що приходить у голову під час спостереження за людьми. Пишу про досвіди людей, різноманітні суспільні ситуації. Своїми поемами хочу донести до людей, які пішли поганим шляхом, що все можна змінити й перейти на добрий шлях життя”.
Ро́берт Шааба́н (англ. Robert Shaaban; *1909 — †1962) — танзанійський письменник, основоположник сучасної літератури мовою суахілі. Роберт народився у маленькому селі Вібамба у регіоні Танга. У період 19221926 років навчався у Дар-ес-Саламі, зараз ця школа носить його ім'я.
Перекладав рубаї Омара Хайяма. Творчість Шаабана стала перехідною між класичною літературою суахілі, що розвивалась під впливом арабської поетичної культури та сучасною національної. Письменник намагався модернізувати рідну мову, розширити межі канонізованих літературних норм.
Бернар Дадьє працював на французький уряд в Дакарі (Сенегал). Після повернення на батьківщину в 1947 році, став учасником івуарійського руху за незалежність, в тому числі долучився до партії Демократичне об'єднання Африки. Декілька разів утримувався у в'язниці. Там же написані його ранні революційні вірші («Африка на весь зріст», 1950).
Згодом Дадьє опублікував «Африканські легенди» (1954), книгу казок «Чорна пов'язка» (1955) і автобіографічний роман «Клемб'є» (1956, український пер. — 1962, а російський — 1964).
Перед здобуттям Кот-д'Івуаром незалежності в 1960 році, Бернар Дадьє знову був ув'язнений протягом 16 місяців за участь у демонстраціях проти французького колоніального уряду.
Романи Дадьє «Негр в Парижі» (1959) і «Нью-Йоркський хазяїн» (1964) присвячені загальноцивілізаційним проблемам. У збірках зрілих віршів автора «Низка днів» (1956) і особливо «Люди всіх континентів» (1967) переважає інтернаціональна тематика.
Серед Кот-д-івуарійських казок Дадьє, зокрема обробив цикл оповідок про павука Анансі.
Українською в 1958 році в перекладі і обробці В. Пащенка вийшла книга «Павук Ананзе», що містила окремі казки Дадьє з його «Африканських легенд», а в перекладі С. Дроб'язко 1962 року світ побачив роман «Клемб'є».
      Африканські письменники розповідають про минуле й сьогодення своїх країн. Так, наприклад, дагомейський письменник (республіка Бенін) Олімп Бели-Кенум у романі «Хлопчик з Югуру» розповідає про життя африканських народів у часи колоніалізму. Властиво, розповідає він про одну сім’ю, але не називає певної держави, а звертається до відомій йому Африці. З величезною любов’ю до свого континенту, навіть трохи в ідилічних тонах, які виникають у дорослої людини, коли він згадує про власне дитинство, оповідає письменник про повсякденні справи, турботи й радості свого героя. Імовірно, ліричні спогади викликані ще й тим, що письменник тужить за батьківщиною, він багато років живе в Парижі, де в ЮНЕСКО займається питаннями культури африканських країн     Книга охоплює події приблизно двох десятків років. Всі перипетії долі головного героя простежуються протягом дитинства, отроцтва. День за днем, із дрібними подробицями показується життя молодшого сина заможного селянина, що може віддати всіх своїх дітей у школу. Айао спостережливий і одержимий пристрастю довідатися якнайбільше про навколишній світ. У книзі, паралельно з основною лінією, розповідається й про будні багатьох африканських селян, про нелегку працю, їхні думки, прагнення. Діти вчаться у французькій школі, що прагне викорчувати з них все національне.  В школі забороняють говорити рідною мовою, заучують імена французьких письменників, книги яких вони не тільки ніколи не читали, але навіть не бачили. Білі — хазяї в країні й користуються набагато більшими привілеями. Але йде час, і Айао, ставши дорослим, здійснює свою мрію - відкриває у рідному селі школу для дорослих і дітей.
     
Джон Ма́ксвелл Кутсі́ - Кутзее народився 9 лютого 1940 р. в Кейптауні, ПАР. В 1963 р. закінчив магістратуру Кейптаунського університету. В 1969 р. він захищає дисертацію з творчості Семюела Беккета в Університеті Техасу, а потім два роки викладав англійську мову й літературу в Нью-Йорку. В 1971 Кутсі отримав відмову у візі в США через свою участь в протестах проти Війни у В'єтнамі. В 2002 письменник емігрував з ПАР, а 6 березня 2006 отримав австралійське громадянство. Двічі отримував Букерівську премію (в 1983 году за роман «Жизнь и время Михаэла К.» и в 1999 году за роман «Бесчестье»). Лауреат Нобелівської премії з літератури (2003). Його перший роман «Земля сутінок» /«Сумеречная земля»/ вийшов у 1974 р. Українською мовою книги не видавались.
«Безчестя»
Міс
це подій ПАР. Професор, чоловік пятдесяти років, заводить роман зі своєю студенткою. Дівчина згодом висуває обвинувачення в змушенні до сексуальних стосунків. Професор збезчещений. Його бесчестя в очах оточуючих в тому, що він скористався своїм службовим положенням. В своїх власних очах він збезчещений тим, що старий, а дівчина молода і тим, що вона його не любила, лише використала його, або просто боялась; безчестя також в тому, що теперь кожний вважає своїм правом сунути носа в його особисте життя, вимагаючи покаяння і виправлення…
На жаль українською мовою твори цих письменників ви не знайдете, але маєте можливість читати на літературних сайтах онлайн.
http://audioknigi.club/search/books/?- Кутзее - Кутзее Джон Максвелл – Бесчестье. Роман, проза аудиокнига. Читает Заборовский Юрий. Продолжительность -10:03:00
http://audioknigi.club/search/books/?- Кутзее Джон Максвелл - Мистер Фо, или Любовь и смерть Робинзона Крузо. Приключения. Аудиокнига.  Читает Ерисанова Ирина. Продолжительность -            04:47:02